Ткацтво – найдавніше ремесло, яким займалися українські жінки.

Тканини виготовляли спочатку для власного вжитку, але вже з ІХ-Х ст.

відбувалося відокремлення цього домашнього ремесла як промислу, що

задовольняв потреби міського населення. Довгий час існували паралельно

народне домашнє ткацтво і цехове ремісництво. З виникненням промислового

виготовлення тканин домашні ткацькі ремесла поступово почали занепадати.

Гончарство – один з найдавніших видів народного ремесла. Уже
трипільські гончарні вироби свідчать про тонкий естетичний смак давніх
гончарів, їхню високу майстерність. Гончарство несе в собі незбагненну цінну
інформацію про етнографічні особливості побуту найдавніших племен і
народів, що заселяли нашу землю в минулому.

Ремесло - це дрібне виробництво ужиткових та мистецький товарів,
основою якого є переважно ручна техніка без виробничого розподілу праці.
Технологічні навички в народних ремеслах, як правило, передавалися від
батька до сина з покоління в покоління. Тому часто саме в народному мистецтві
збережені найдавніші традиції, художні стилі, віками нагромаджений
ремісничий і художній досвід. Народне мистецтво протягом багатьох віків
живило національну культуру, давало наснагу професійним митцям.
Розподіл між домашніми ремеслами і художніми промислами досить
умовний, якщо гончарство належить до промислів, то вишивка, ткацтво можуть
бути як хатніми ремеслами, так і промисловими (тобто виготовлятися
спеціально на продаж).